Ця світлина така прекрасна, і така трагічна… Бо це прощання… Вони не знають, що бачать одне одного востаннє…
Ця світлина така прекрасна, і така трагічна… Бо це прощання…
Вони не знають, що бачать одне одного востаннє… Далі була довга дорога на фронт, і той останній бій, і за мить до геройської смерті він мабуть думав про неї, свою кохану… І про маму також думав…
А тут вони ще щасливі…
Всім мамам, чиї сини там, всім дружинам і коханим – Віри і Надії. А ще Любові, Гідності і розуміння того, що їхні Воїни – обрані, найкращі з Людей.
Тим, хто втратив – сили жити далі…